фавн
ФАВН, а, ч. У староримській міфології — бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів.
Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр., XVI, 1955, 296);
"Єсть у нас всякої сили в лісах, на полях і по водах: Німфи, Сатири, і Фавни, й лісів охоронці Сільвани; Не ушановані правом з богами селитися в небі, Мають від нас на землі оселю вони і притулок.." (Зеров, Вибр., 1966, 305);
*У порівн. Регоче [опришок], як фавн, розбризкуючи заклики, мов воду русалкову під промінь місяця (Хотк., II, 1966, 119).
Словник української мови (СУМ-11)