форкати

ФО́РКАТИ, аю, аєш, недок., без додатка або чим. Видавати глухий уривчастий звук, випускаючи з шумом повітря з ніздрів, рота (перев. про коней).

Залубеньки стояли на місці. Коні форкали і перебирали ногами, бажаючи бігти до стайні (Фр., III, 1950, 276);

На возі свіжий запашний пирій. Конята, хрумаючи, форкали від задоволення (Кач., II, 1958, 115);

Час від часу один кінь підкидав голову, наставляв проти півночі вуха і стиха форкав м’якими ніздрями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 198);

Чумаки, поставивши варту, купалися в річці, форкали, плавали й радісно хлюпосталися у воді (Тулуб, Людолови, І, 1957, 382).

Значення в інших словниках

1. форкати — фо́ркати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. форкати — див. ПИРХАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. форкати — див. говорити; пирхати  Словник синонімів Вусика
4. форкати — див. фиркати  Словник чужослів Павло Штепа
5. форкати — ФО́РКАТИ, аю, аєш, недок., без дод. Видавати глухий уривчастий звук, випускаючи з шумом повітря з ніздрів, рота (перев. про коней). Залубеньки стояли на місці. Коні форкали і перебирали ногами, бажаючи бігти до стайні (І.  Словник української мови у 20 томах
6. форкати — форкати не змовчати у відповідь, огризатися, бурчати (м, ср, ст)|| = пискувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. форкати — -аю, -аєш, недок., без додатка або чим. Видавати глухий уривчастий звук, випускаючи з шумом повітря з ніздрів, рота (перев. про коней); фиркати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. форкати — ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИ розм., ПРИ́СКАТИ розм., ПРИ́ХАТИ розм.; ПРИ́ХКАТИ розм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИ розм., ФУ́КАТИ діал. (перев. про коней). — Док.  Словник синонімів української мови
9. форкати — Форкати, -каю, -єш гл. Фыркать. Вх. Уг. 277.  Словник української мови Грінченка