хвилевий
ХВИЛЕ́ВИЙ, а, е, заст. Хвилинний.
На площі залягла хвилева тиша (Фр., VI, 1951, 343);
Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Коцюб., І, 1955, 296);
Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення — се була літня хвилева знайомість (Л. Укр., III, 1952, 598).
Словник української мови (СУМ-11)