хрипотіння

ХРИПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що хрипі́ння.

Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів. Спочатку його слова губились в хрипотінні, а згодом стали виразніші (Досв., Вибр., 1959, 192);

З хрипоті́нням-те саме, що З хрипом ( див. хрип).

Обличчя мав [Кисіль] брязкле, бліде, під очима— синці, щоки неголені; голос тонкий, з хрипотінням, прокурений (Мур., Бук. повість, 1959, 210).

Значення в інших словниках

1. хрипотіння — хрипоті́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хрипотіння — ХРИПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що хрипі́ння. Ціпа покректав, хитнувся з боку на бік, підсунув під себе поли коротенької куртки й захрипів. Спочатку його слова губились в хрипотінні, а згодом стали виразніші (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
3. хрипотіння — -я, с., розм. Те саме, що хрипіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови