хтозна
ХТО́ЗНА, присудк. сл., розм. Невідомо, ніхто не знає.
Коли позичав — знаю, а коли віддам — хтозна! (Укр.. присл.., 1963, 312);
Люба Олесю! Вчора отримала ваші листи і переслала твого листа в Париж, бо наших ще нема досі, може, через тиждень приїдуть (а хтозна, може й пізніше) (Л. Укр., V, 1956, 154);
Хтозна, скільки б ще так говорив Ковалів, якби його не перебив Бачура (Чаб., Тече вода.., 1961, 82);
Барклай і сам розумів, що.. треба спинити Наполеона, бо інакше становище стане нестерпним і хтозна, чим все це закінчиться (Кочура, Зол. грамота, 1960, 114);
Дуже спокушала думка постукати в вікно і попросити притулку. Але хтозна, чи добра душа зустріне втікачок (Хижняк, Тамара, 1959, 260).
Словник української мови (СУМ-11)