цвірінчання

ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Сміл., Сашко, 1957, 51);

Батько грає, і Юрі здається, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Смолич, II, 1958, 14).

Значення в інших словниках

1. цвірінчання — цвірінча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. цвірінчання — [цв'ір'інчан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. цвірінчання — ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Л. Смілянський); Батько грає, і Юрі здається, що він пливе по тих звуках ..  Словник української мови у 20 томах
4. цвірінчання — -я, с. Дія за знач. цвірінчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. цвірінчання — Цвірінчання, -ня с. = цвірінькання.  Словник української мови Грінченка