цинічний

ЦИНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який виявляє цинізм (у 1 знач.), безсоромність.

Грубий з усіма і цинічний, він пив, розпутничав і споював інших, він шаленів, і в ньому наче вулкан грязі закипав (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 301);

Стала [Клавдія] цинічною і вульгарною, як дівка на вулиці. Дивилась тепер на життєву панораму без завіси (Вільде, Сестри.., 1958, 454).

2. Сповнений цинізму (у 1 знач.); безсоромний.

На тюремному дворі сірі халати перекидались догадками, цинічними увагами та переморгувались (Коцюб., II, 1955, 192);

І знов лунає сміх, а з ним єднається прикрим акомпанементом цинічний регіт підстаркуватої жінки з кокетливими жестами (Л. Укр., III, 1952, 577);

— Чи ти б ото так дома комизилась? Мабуть, хотілося б зробити і більше і краще. Одарка здивовано пхекнула: — Порівняла. То ж для себе! — Така цинічна відповідь збила Марію з толку (Панч, II, 1956, 478);

// Брутальний.

За всі роки, які я прожив у батьковій хаті, я ні разу не чув брудної лайки чи якого цинічного слова (Вас., IV, 1960, 10).

3. іст. Прикм. до цині́зм 2 і цинік 2.

Значення в інших словниках

1. цинічний — див. БЕЗСОРОМНИЙ.  Словник синонімів Караванського
2. цинічний — див. грубий; нахабний  Словник синонімів Вусика
3. цинічний — [циен’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. цинічний — цині́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
5. цинічний — ЦИНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який виявляє цинізм (у 1 знач.), безсоромність. Стала [Клавдія] цинічною і вульгарною, як дівка на вулиці. Дивилась тепер на життєву панораму без завіси (Ірина Вільде); Гриця аж занудило від базікання цинічного набридлого пасажира...  Словник української мови у 20 томах
6. цинічний — -а, -е. 1》 іст. Прикм. до цинізм 2) і цинік 2). 2》 Який виявляє цинізм (у 1 знач.), безсоромність. 3》 Сповнений цинізму (у 1 знач.); безсоромний. || Брутальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. цинічний — БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
8. цинічний — Цині́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)