цюкання
ЦЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. цю́кати і звуки, утворювані цією дією.
Цюкання сокир залунало з подвійною силою (Фр., VI, 1951, 107);
Глухе цюкання кирочок в руках дівочих хвилювало серце Якова Шпачука, як музика (Вол., Озеро.., 1959, 15).
Словник української мови (СУМ-11)