цілюще

ЦІЛЮ́ЩЕ. Присл. до цілю́щий.

Ніколи не думав Дьяконов, що праця може впливати на людину так цілюще (Гончар, II, 1959, 61);

В далекій життєвій дорозі людині насамперед мариться рідна оселя.. Дорогі спогади облагороджують серце, вносять у нього просвітлення, цілюще діють на рани, що, бува, починають ятритися в душі (Вітч., 10, 1969, 215).

Значення в інших словниках

1. цілюще — цілю́ще прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. цілюще — ЦІЛЮ́ЩЕ. Присл. до цілю́щий. Ніколи не думав Дьяконов, що праця може впливати на людину так цілюще (О. Гончар); В далекій життєвій дорозі людині насамперед мариться рідна оселя ..  Словник української мови у 20 томах
3. цілюще — Присл. до цілющий.  Великий тлумачний словник сучасної мови