цілюще
ЦІЛЮ́ЩЕ.
Присл. до цілю́щий.
Ніколи не думав Дьяконов, що праця може впливати на людину так цілюще (О. Гончар);
В далекій життєвій дорозі людині насамперед мариться рідна оселя .. Дорогі спогади облагороджують серце, вносять у нього просвітлення, цілюще діють на рани, що, бува, починають ятритися в душі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)