чекмінь
ЧЕКМІ́НЬ, ме́ня, ч.
1. Верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний напівкаптан у талію із складками ззаду.
2. заст. Довгий верхній суконний каптан у міщан.
Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт (Мирний, III, 1954, 75);
Його чекмінь, підперезаний порожньою кулеметною стрічкою, голова в драній гостроверхій шапці і вся його постать велетня вставала перед товаришами і знову тонула в хурделиці (Мик., II, 1957, 275).
Словник української мови (СУМ-11)