чипіти
ЧИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. чипля́ть; недок.,діал. Чапіти.
— А якби мене доконечне було треба, то через двері заклич. Лиш якби я не виходила, то ти не чипи під дверима та й не зазирай, але берися сама до роботи… (Март., Тв., 1954, 43);
— Та я ж би була, вуйночко, цілими днями й ночами чипіла на морозах і берегла любка від нелюдів (Козл., На переломі, 1947, 66).
Словник української мови (СУМ-11)