шевальє
ШЕВАЛЬЄ́, невідм., чол. У феодальній Франції — дворянський титул;
// Особа, що мала цей титул.
*Образно. [Тимофій:] Де ваша шпага, шевальє? (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 55).
Словник української мови (СУМ-11)ШЕВАЛЬЄ́, невідм., чол. У феодальній Франції — дворянський титул;
// Особа, що мала цей титул.
*Образно. [Тимофій:] Де ваша шпага, шевальє? (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 55).
Словник української мови (СУМ-11)