шкідник

ШКІДНИ́К, а, ч.

1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству.

Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (Вісник АН, 11, 1953. 43);

— Та й виясни ж такому молдуванові [молдуванинові], темному, неосвіченому, що філоксера, той страшний шкідник винограду, може з часом знищити всі виноградники (Коцюб., І, 1955, 200);

Хрущі належать до шкідників. Найбільшої шкоди лісовому господарству завдають личинки, які пошкоджують коріння молодих сходів сосни (Зоол., 1957, 48);

Інститут мікробіології виділив вірус, що руйнує клітини водоростей-шкідників (Наука.., 2, 1973, 26).

2. Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь.

[Убийбатько:] Благородних шкідників я щось не знаю.. Один псує машини, а другий — людські душі (Мик., І, 1957, 360);

Спираючись на волю мас, Там, де радгоспи і заводи. Виводим ми на чисту воду Економічних шкідників. Щоб суд творив свій правий гнів (Сос., І, 1957, 464);

Всім хотілося почути правду про шкідників на заводі (Собко, Запорука.., 1952, 172).

Значення в інших словниках

1. шкідник — Істота <�рослина>, що завдає шкоди; (деревини) шашіль; (польовий) миша, ховрах; (суспільства) диверсант, підривник, саботажник, злочинець, п! ЗБИТОШНИК.  Словник синонімів Караванського
2. шкідник — [шк'ідник] -ниека, м. (на) -ниеку/-ниеков'і, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. шкідник — ШКІДНИ́К, а́, ч. 1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. шкідник — шкідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота тварина, комаха тощо шкідни́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
5. шкідник — -а, ч. 1》 Тварина, комаха, рослина, мікроорганізм, що завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. 2》 Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шкідник — ШКІДНИ́К (тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському або лісовому господарству), ВО́РОГ розм. Ліси розростаються справжні, з травою, з грибами, з птахами — такий ліс сам себе, без хімікатів од нападу шкідників захищатиме!.. (О.  Словник синонімів української мови
7. шкідник — Шкідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шкідник — Шкідник, -ка м. Причиняющій вредъ, вредящій. Желех. Вх. Зн. 82.  Словник української мови Грінченка