шкідник
ШКІДНИ́К, а́, ч.
1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству.
Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (з наук. літ.);
– Та й виясни ж такому молдуванові [молдуванинові], темному, неосвіченому, що філоксера, той страшний шкідник винограду, може з часом знищити всі виноградники (М. Коцюбинський);
Хрущі належать до шкідників. Найбільшої шкоди лісовому господарству завдають личинки, які пошкоджують коріння молодих сходів сосни (з навч. літ.);
Інститут мікробіології виділив вірус, що руйнує клітини водоростей-шкідників (з наук.-попул. літ.).
2. Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь.
[Убийбатько:] Благородних шкідників я щось не знаю .. Один псує машини, а другий – людські душі (І. Микитенко);
Всім хотілося почути правду про шкідників на заводі (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)