шкідник

шкідни́к

-а, ч.

1》 Тварина, комаха, рослина, мікроорганізм, що завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству.

2》 Людина, яка завдає шкоди, збитків кому-, чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. шкідник — Істота <�рослина>, що завдає шкоди; (деревини) шашіль; (польовий) миша, ховрах; (суспільства) диверсант, підривник, саботажник, злочинець, п! ЗБИТОШНИК.  Словник синонімів Караванського
2. шкідник — [шк'ідник] -ниека, м. (на) -ниеку/-ниеков'і, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. шкідник — ШКІДНИ́К, а́, ч. 1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. шкідник — шкідни́к 1 іменник чоловічого роду, істота тварина, комаха тощо шкідни́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
5. шкідник — ШКІДНИ́К (тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському або лісовому господарству), ВО́РОГ розм. Ліси розростаються справжні, з травою, з грибами, з птахами — такий ліс сам себе, без хімікатів од нападу шкідників захищатиме!.. (О.  Словник синонімів української мови
6. шкідник — Шкідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. шкідник — ШКІДНИ́К, а, ч. 1. Тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському, лісовому й складському господарству. Відомо, що майже всі види гризунів є шкідниками сільськогосподарських культур (Вісник АН, 11, 1953.  Словник української мови в 11 томах
8. шкідник — Шкідник, -ка м. Причиняющій вредъ, вредящій. Желех. Вх. Зн. 82.  Словник української мови Грінченка