Словник української мови в 11 томах

шляхетський

ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ, а, е. Стос. до шляхетства, шляхти.

На гвалт Пулавського і Паца Встав шляхетськая земля, І — разом сто конфедерацій (Шевч., І, 1963, 79);

Знову розливалася, шуміла річка братерської крові… Та так не раз, не два — таке життя тяглося цілі віки шляхетського панування (Мирний, І, 1949, 187);

В’язання гарусу є єдиним заняттям, що личить шляхетській дівчині (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 61);

На придушення повстання уряд Речі Посполитої кинув великі сили під командуванням одного з найбільш досвідчених шляхетських полководців Станіслава Жолкевського (Іст. СРСР, І, 1957, 132);

// Належний шляхті, шляхтичам.

Своїми руками вона [шляхта] нічого не заробляла, бо шляхетські руки здались на що інше — до гострої шаблі, до легкої послуги чи королю, чи магнату… (Мирний, І, 1949, 207);

— Що ж вас найбільше турбує? Небезпека втратити свої двадцять шляхетських десятин? — вкусив Стадницький (Стельмах, І, 1962, 18);

На шляхетських будинках — вирізьблені з каменю герби і дошки з латинськими написами, що садиба звільнена від стації (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6);

// Власт. шляхті, шляхтичеві; такий, як у шляхти, шляхтичів.

Він пригадував, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур’яні, і ввесь його шляхетський гонор піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі (Н.-Лев., II, 1956, 204);

[Ясь:] Я ж, тату, шляхтич,— мушу ж я вбори шляхетські мати (Гр., II, 1963, 533);

Він доведе, що небезпечно зачіпати його шляхетську гідність і честь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. шляхетський — (рід) аристократичний, великопанський, дворянський, р. шляхетний.  Словник синонімів Караванського
  2. шляхетський — [шл'ахец'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
  3. шляхетський — ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ, а, е. Стос. до шляхетства, шляхти. На ґвалт Пулавського і Паца Встає шляхетськая земля, І – разом сто конфедерацій (Т. Шевченко); Знову розливалася, шуміла річка братерської крові...  Словник української мови у 20 томах
  4. шляхетський — шляхе́тський прикметник  Орфографічний словник української мови
  5. шляхетський — -а, -е. Стос. до шляхетства, шляхти. || Належний шляхті, шляхтичам. || Власт. шляхті, шляхтичеві; такий, як у шляхти, шляхтичів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шляхетський — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
  7. шляхетський — Шляхе́тський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шляхетський — Шляхетський, -а, -е Дворянскій. Багатого дочка батька, шляхетського роду. Шевч. 275.  Словник української мови Грінченка