Словник синонімів української мови

шляхетський

ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. (знатний, багатий, який має значну владу); ДВОРЯ́НСЬКИЙ, ШЛЯХЕ́ТНИЙ, ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ (який належить до дворянства, до шляхти); СПИНКОВИ́Й із сл. панство, дворянство, заст. (спадковий). Вихованки стояли в їдальні, .. благоговійно і боязко чекаючи знатну гостю (О. Донченко); Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І. Франко); (Хуса:) Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка); — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка); А панночка й голову задерла, виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Марко Вовчок); На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко); — Та от бач, полюбив молодець дівчину, ну і дівчина не від того. Молодець не нашого міщанського роду — син нашого війта, а дівчина, бач, роду шляхетського (П. Куліш); Спинкове панство.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. шляхетський — (рід) аристократичний, великопанський, дворянський, р. шляхетний.  Словник синонімів Караванського
  2. шляхетський — [шл'ахец'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
  3. шляхетський — ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ, а, е. Стос. до шляхетства, шляхти. На ґвалт Пулавського і Паца Встає шляхетськая земля, І – разом сто конфедерацій (Т. Шевченко); Знову розливалася, шуміла річка братерської крові...  Словник української мови у 20 томах
  4. шляхетський — шляхе́тський прикметник  Орфографічний словник української мови
  5. шляхетський — -а, -е. Стос. до шляхетства, шляхти. || Належний шляхті, шляхтичам. || Власт. шляхті, шляхтичеві; такий, як у шляхти, шляхтичів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шляхетський — Шляхе́тський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шляхетський — ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ, а, е. Стос. до шляхетства, шляхти. На гвалт Пулавського і Паца Встав шляхетськая земля, І — разом сто конфедерацій (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  8. шляхетський — Шляхетський, -а, -е Дворянскій. Багатого дочка батька, шляхетського роду. Шевч. 275.  Словник української мови Грінченка