шляхетство

ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Приємно було інколи хизуватись перед паризькою знаттю достатком і цнотливістю (Н. Рибак); Тішилась ними (картинами) переважно пихата аристократія, але художник не втрачав надії, що бачитиме їх колись і весь трудящий Будапешт (О. Гончар); Тоді на нашій Україні тільки одні дворяни, тобто одна католицька шляхта, мала право просвіти в школах (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. шляхетство — ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн. Те саме, що шля́хта. Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Т.  Словник української мови у 20 томах
2. шляхетство — шляхе́тство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. шляхетство — -а, с., збірн. Те саме, що шляхта. || Звання і привілеї шляхтича.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шляхетство — Шляхе́тство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шляхетство — ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн. Те саме, що шля́хта. Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. шляхетство — Шляхетство, -ва с. 1) Дворянство. 2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає. Шевч. 130.  Словник української мови Грінченка