шляхетство

ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн.

Те саме, що шля́хта.

Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Т. Шевченко);

Прокляв [Костюшко] тоді вельможне шляхетство, що довело отчизну до смерті (Панас Мирний);

В XV – першій половині XVI ст. литовські, українські і білоруські бояри і князі злилися в єдиний пануючий стан, який за польським зразком почав називатися шляхтою, шляхетством (з наук. літ.);

// Звання і привілеї шляхтича.

[Ясь:] Не можу ж я з хлопами запанібрата бути: я шляхтич. [Наталя:] Ой, як високо ти з своїм шляхетством несешся! (Б. Грінченко);

Старий трохи вгамувався, показав нам старий документ на шляхетство, писаний по-латинськи (І. Нечуй-Левицький);

Мужиловський на гачок не йшов. Його не вабили ані шляхетство польське, ані скасування баніції (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. шляхетство — шляхе́тство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. шляхетство — -а, с., збірн. Те саме, що шляхта. || Звання і привілеї шляхтича.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шляхетство — ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі).  Словник синонімів української мови
4. шляхетство — Шляхе́тство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шляхетство — ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн. Те саме, що шля́хта. Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
6. шляхетство — Шляхетство, -ва с. 1) Дворянство. 2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає. Шевч. 130.  Словник української мови Грінченка