штанина
ШТАНИ́НА, и, ж., розм. Частина штанів, яка надягається па одну ногу; холоша.
Завивав пронизливий вітер, лягав на посинілі стегна, влітав і вилітав у дірки Василевої штанини (Епік, Тв., 1958, 363);
От він злазити почав. Сповз на стовбурину… Враз собака загарчав І вхопив штанину (Бойко, Билиці.., 1958, 5);
Гурт молоді з відрами й ганчірками в руках мив, вишкрібував підлогу. Хлопці були схожі на цибатих чорногузів — високо закачані штанини, голі ноги в калошах (Ю. Бедзик Альма матер, 1964, 102).
Словник української мови (СУМ-11)