щурячий
ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до щур¹;
// Такий, як у щурів.
— Я вуса ці викохую аж тридцять год. —Оці?! — захихотіла шинкарочка.— Оці щурячі хвостики? (Ільч., Козацьк. роду.. 1958, 505).
ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е. Прикм. до щур²;
// Належний щурові.
Уся круча в щурячих норах (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)