щурячий

щуря́чий

I -а, -е.

Прикм. до щур I.

|| Такий, як у щурів.

II -а, -е.

Прикм. до щур II.

|| Належний щурові. Щуряча нірка.

Значення в інших словниках

1. щурячий — ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до щур¹; // Такий, як у щурів. – Я вуса ці викохую аж тридцять год. – Оці?! – захихотіла шинкарочка. – Оці щурячі хвостики? (О. Ільченко). ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е. Прикм. до щур²; // Належний щурові. Уся круча в щурячих норах (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. щурячий — щуря́чий 1 прикметник від: щур — пацюк щуря́чий 2 прикметник від: щур — стриж  Орфографічний словник української мови
3. щурячий — Щу́ря́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. щурячий — ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до щур¹; // Такий, як у щурів. — Я вуса ці викохую аж тридцять год. —Оці?! — захихотіла шинкарочка.— Оці щурячі хвостики? (Ільч., Козацьк. роду.. 1958, 505). ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е. Прикм. до щур²; // Належний щурові. Уся круча в щурячих норах (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. щурячий — Щурячий, -а, -е 1) Крысиный. Желех. 2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка