щурячий

ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е.

Прикм. до щур¹;

// Такий, як у щурів.

– Я вуса ці викохую аж тридцять год. – Оці?! – захихотіла шинкарочка. – Оці щурячі хвостики? (О. Ільченко).

ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е.

Прикм. до щур²;

// Належний щурові.

Уся круча в щурячих норах (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. щурячий — щуря́чий 1 прикметник від: щур — пацюк щуря́чий 2 прикметник від: щур — стриж  Орфографічний словник української мови
2. щурячий — I -а, -е. Прикм. до щур I. || Такий, як у щурів. II -а, -е. Прикм. до щур II. || Належний щурові. Щуряча нірка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. щурячий — Щу́ря́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. щурячий — ЩУРЯ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до щур¹; // Такий, як у щурів. — Я вуса ці викохую аж тридцять год. —Оці?! — захихотіла шинкарочка.— Оці щурячі хвостики? (Ільч., Козацьк. роду.. 1958, 505). ЩУРЯ́ЧИЙ², а, е. Прикм. до щур²; // Належний щурові. Уся круча в щурячих норах (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. щурячий — Щурячий, -а, -е 1) Крысиный. Желех. 2) Принадлежащій, свойственный стрижу. Уся круча в щурячих норах. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка