єдиновірець
ЄДИНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч., книжн.
1. Людина однієї з ким-небудь віри, релігії.
Сектантство намагається відірвати віруючих від дійсності, замкнути їх у тісних рамках общини, у вузькому колі однодумців-єдиновірців (Наука.., 1, 1958, 41).
2. Прихильник єдиновірства (у 2 знач.).
Словник української мови (СУМ-11)