іноземний
ІНОЗЕ́МНИЙ, а, е. Стос. до іншої держави, країни, належний їм; чужоземний, чужинницький.
До цих мертвих і вузьких засад пристосовують вони [гімназичні вчителі] літературу іноземну, друкуючи.. безбарвну писанину (Фр., XVI, 1955, 106);
— Керівник усе мусить знати і все передбачити. Знати якусь іноземну мову, німецьку наприклад (Шиян, Баланда, 1957, 147);
Іноземне військо; Іноземний капітал;
// Закордонний.
Жанна полюбляла.. іноземне ганчір’я (Дмит., Наречена, 1959, 182);
Іноземна преса.
Словник української мови (СУМ-11)