іноходець

ІНОХО́ДЕЦЬ, хі́дця, ч. Кінь, який бігає інохіддю.

В тяжкій роботі, в упряжі інохідці значно поступаються коням, що йдуть риссю (Конярство, 1957, 23).

Значення в інших словниках

1. іноходець — інохо́дець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. іноходець — -хідця, ч. Кінь, який бігає інохіддю.  Великий тлумачний словник сучасної мови