їжитися
ЇЖИТИСЯ, їжуся, їжишся, недок.
1. Підійматися вгору; стовбурчитися.
А жах чимраз сильніше хапав його за груди, волосся на голові їжилося (Іван Франко, IV, 1950, 337);
Сива щетина їжиться дико на щоках [Джузеппе] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 414);
*Образно. Красиві Карпати влітку! Вони то м’яко кучерявляться листяним лісом, то їжаться темним частоколом ялин і смерек (Радянська Україна, 2.VIII 1961, 3).
2. Підіймати сторч шерсть, пір’я й т. ін.; настовбурчуватися (про тварин, птахів).
Вся їхня розмова була схожа на зближення псів, які при зустрічі їжаться, вигинають спини (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 139).
3. перен., розм. Те саме, що бундючитися.
— Чого воно їжиться? чого дметься, як шкур лат на жару? — думав собі хурман (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 116).
4. Те саме, що кулитися; щулитися.
Дужчав мороз, у цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 257);
На світанку випала роса, і він, їжачись, прокидається від холоду і вільгості (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 623).
Словник української мови (СУМ-11)