Словник синонімів української мови

безпуття

РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева). — Тисячу разів гірша розпуста є між багачами, між панами, але ми не бачимо її, вона прикрита шовками, заслонена завісами (Мирослав Ірчан); Заробітків нема, а грошики пропили, чорт-ма, от вони, нічого робить, і схиляються на усяке самовольне розпутство (О. Стороженко); Якщо для одних секс став своєрідним спортом, то інші бачать у статевій розпущеності форму протесту проти суспільного регресу (з журналу); — Ні, доню, не йди, бо там наймають у строк, — раяла Горпина, — а в строку дівчата до розпусту всякого доходять (Л. Яновська); Хоч і бачив Чіпка таке безпутство — часом робилося йому противне таке життя й таке товариство — та заллє очі — мовчить (Панас Мирний); Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний); — Хто там повірить, що там склалось, рідний батько тебе за блуд вижене з хижі (С. Скляренко); Вони зробили гріх, блудство (Словник Б. Грінченка).

БЕЗДОРІ́ЖЖЯ (стан доріг під час дощів, танення снігу; час, коли дороги стають розгрузлими, мало придатними для руху), РОЗПУ́ТТЯ рідше, БЕЗПУТТЯ рідше, РО́ЗКВАСЬ рідко, РО́ЗКАЛЬ рідко. Виїжджали з Криничок по добрій санній дорозі, а повернулись уже по весняному бездоріжжю (О. Гончар); — Де ходили, де ви забарились, що в розпуття їдете саньми? (М. Шеремет); — Я вмру восени, в саму хляпавку.. Як ви мене ховатимете в таку розкаль?! Та то ніяк босої ноги витягнути з болота (Л. Мартович).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. безпуття — I -я, с., рідко. Те саме, що безпутство. II -я, с., рідко. Те саме, що бездоріжжя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. безпуття — БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний); // Безладдя.  Словник української мови у 20 томах
  3. безпуття — безпу́ття 1 іменник середнього роду безпутство рідко безпу́ття 2 іменник середнього роду бездоріжжя рідко  Орфографічний словник української мови
  4. безпуття — див. бездоріжжя  Словник синонімів Вусика
  5. безпуття — Безпу́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безпуття — БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Мирний, II, 1954, 253); // Безладдя.  Словник української мови в 11 томах
  7. безпуття — Безпуття, -тя с. Бездорожье, безпутица. Шейк.  Словник української мови Грінченка