безпуття

БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство.

Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Мирний, II, 1954, 253);

// Безладдя.

[Конон (зітхає):] Коли б мати були живі, не було б у нас цього розгардіяшу та безпуття! (Кроп., II, 1958, 477).

БЕЗПУ́ТТЯ², я, с., рідко. Те саме, що бездорі́жжя.

Чим далі вони їхали, тим більше було безпуття (Скл., Святослав, 1959, 213).

Значення в інших словниках

1. безпуття — I -я, с., рідко. Те саме, що безпутство. II -я, с., рідко. Те саме, що бездоріжжя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. безпуття — БЕЗПУ́ТТЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що безпу́тство. Сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала: він [Чіпка] тепер соромився свого давнього безпуття (Панас Мирний); // Безладдя.  Словник української мови у 20 томах
3. безпуття — безпу́ття 1 іменник середнього роду безпутство рідко безпу́ття 2 іменник середнього роду бездоріжжя рідко  Орфографічний словник української мови
4. безпуття — див. бездоріжжя  Словник синонімів Вусика
5. безпуття — РОЗПУ́СТА (розпусний спосіб життя), РОЗПУ́ТСТВО, РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, РО́ЗПУСТ розм., БЕЗПУ́ТСТВО розм., БЕЗПУ́ТТЯ розм.; БЛУД заст., БЛУ́ДСТВО заст. (статева).  Словник синонімів української мови
6. безпуття — Безпу́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безпуття — Безпуття, -тя с. Бездорожье, безпутица. Шейк.  Словник української мови Грінченка