бистря

БИСТРИНА́ (швидка течія, а також місце на річці, де найшвидше тече вода), БИСТРІ́НЬ, БИСТРЯ́ розм.; СТРОМОВИ́НА рідше (перев. про течію — швидка й бурхлива); СТРИ́ЖЕНЬ (перев. про таке місце на річці). Човен, прип'ятий ланцюгом до шелюжиння, трохи водило по завороті, притискало бортом до берега і знову тягло на бистрину (Григір Тютюнник); Денис Блаженко, стоячи в воді по коліна, з силою відштовхнув плота на бистрінь: — Пливи до Чорного моря! (О. Гончар); Вже вона (Наталя) й далеченько. Червона хустка пішла бистрею; довга коса розпустилась по воді (Марко Вовчок); Сів він у Києві на козацький байдак і поплив через пороги, здригаючись із жаху перед грізними стромовинами Дніпра-Славути (З. Тулуб); На превелику силу вдалося врешті вибитися зі стрижня та наблизитись до берега (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. бистря — бистря́ іменник жіночого роду швидка течія розм.  Орфографічний словник української мови
2. бистря — -і, ж., розм. Швидка течія; бистрина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бистря — БИСТРЯ́, і́, ж., розм. Швидка течія; бистрина. Вже вона [Наталя] й далеченько. Червона хустка пішла бистрею; довга коса розпустилась по воді (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. бистря — див. течія  Словник синонімів Вусика
5. бистря — Бистря́, -рі́, -ре́ю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бистря — БИСТРЯ́, і́, ж., розм. Швидка течія; бистрина. Вже вона [Наталя] й далеченько. Червона хустка пішла бистрею; довга коса розпустилась по воді (Вовчок, І, 1955, 101).  Словник української мови в 11 томах
7. бистря — Бистря, -рі ж. = бистрина. Червона хустка пішла бистрею, довга коса роспустилась по воді. МВ. І. 158.  Словник української мови Грінченка