верескливий
КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (О. Гончар); Визирнув Іван Чумак на ту лайку, що дійшла до його вуха, хмурим оком кинув на сварливих, горластих жінок (К. Гордієнко); Жінка удосвіта дочку родила. Дитина здорова та горлата. Усіх утішає, як почне галасувати (казка); Верескливі одеські хлопчаки вимахували газетами, закликаючи до себе покупців (В. Кучер).
КРИКЛИ́ВИЙ (про голос, звук), КРИКУ́ЧИЙ розм.; ЛЕМЕНТЛИ́ВИЙ, ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (пронизливий). Прийшов дядько Іван з жінкою Тетяною, і кімната сповнилася його крикливим голосом (П. Панч); В хаті заговорила мати-господиня, її лементливим голосом тепер заповнювалися покої суботівської господи (І. Ле); Саме в цю мить від ґанку дикий верескливий шарпнувся крик (А. Головко).
Словник синонімів української мови