верлань

КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм., ВЕРЕЩА́КА розм. (той, хто багато верещить). Над майданом, заглушаючи Антонових крикунів, уже розносилось жіноче лементування (О. Гончар); Троянець Теленор одважний.. Горлань, верлань, кулачник страшний! (І. Котляревський); Чи то можна заснути за тією зіпакою (Панас Мирний); — Цить, бісові діти! — гримнув він на весь голос... — Забули статут, чортові горлаї?! (З. Тулуб); Сотник і стрільці метнулися до горлопанів, які верхи їхали попереду довгого обозу (Н. Рибак); — Не треба Гречки! — загукали статечні господарі. — Нема згоди! — Баламута він! Горлодер! Проп'є! (Ю. Смолич); — Ану тихо! — не стерпів батько. — Тихо, кажу вам! Горлачі! Чого розкричались? (Л. Юхвід); Оцей мені гарикало остогид! (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. верлань — -я, ч., розм. Той, хто багато кричить; криклива людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. верлань — ВЕРЛА́НЬ, я́, ч., розм., рідко. Той, хто багато кричить; криклива людина. Троянець Теленор одважний .. Горлань, верлань, кулачник страшний (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
3. Верлань — Верла́нь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. верлань — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
5. верлань — ВЕРЛА́НЬ, я́, ч., розм. Той, хто багато кричить; криклива людина. Троянець Теленор одважний.. Горлань, верлань, кулачник страшний (Котл., І, 1952, 235).  Словник української мови в 11 томах
6. верлань — Верлань, -ня м. Крикунъ. Горлань, верлань, кулачник страшний. Котл. Ен. V. 66.  Словник української мови Грінченка