виплеканий

ВИ́КОХАНИЙ (який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду), ВИ́ПЕЩЕНИЙ, ВИ́ПЛЕКАНИЙ, ПЛЕ́КАНИЙ, ПЕ́ЩЕНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ВІДКО́ХАНИЙ рідше. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І. Нечуй-Левицький); Правильний ніс і випещені шовковисті вусики — все було в ньому гармонійним і витонченим (З. Тулуб); По виплеканому обличчю Раусліта.. проходить трохи здивована посмішка (В. Собко); Добродій Олесь думав, гладячи раз по раз гарною рукою свою плекану бороду (О. Кобилянська); Професор Стрєльцов потупив погляд і сховав у своїй пещеній бороді єхидну посмішку (Ф. Бурлака); Вуса Кучеревського здалися ще надто моложавими в порівнянні з відкоханим чорнявим.. вусом Івана Івановича (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. виплеканий — (який дбайливо догляданий) випещений, плеканий, викоханий.  Словник синонімів Полюги
2. виплеканий — ви́плеканий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. виплеканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виплекати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виплеканий — ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́плекати. – Це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (М. Руденко); Здекваліфікувався ти, втративши свій щасливий дар орієнтації, виплеканий по тюрмах! (І.  Словник української мови у 20 томах
5. виплеканий — див. викоханий; вродливий  Словник синонімів Вусика
6. виплеканий — Ви́плеканий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. виплеканий — ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́плекати. — І це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (Руд.  Словник української мови в 11 томах