виплеканий

ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́плекати.

— І це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (Руд., Остання шабля, 1959, 549);

Син пішов з дому — і все для неї втратило свою красу, відлетіла геть від неї роками виплекана надія (Збан., Між .. людьми, 1955, 64).

Значення в інших словниках

1. виплеканий — (який дбайливо догляданий) випещений, плеканий, викоханий.  Словник синонімів Полюги
2. виплеканий — ви́плеканий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. виплеканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виплекати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виплеканий — ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́плекати. – Це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (М. Руденко); Здекваліфікувався ти, втративши свій щасливий дар орієнтації, виплеканий по тюрмах! (І.  Словник української мови у 20 томах
5. виплеканий — див. викоханий; вродливий  Словник синонімів Вусика
6. виплеканий — ВИ́КОХАНИЙ (який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду), ВИ́ПЕЩЕНИЙ, ВИ́ПЛЕКАНИЙ, ПЛЕ́КАНИЙ, ПЕ́ЩЕНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ВІДКО́ХАНИЙ рідше. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І.  Словник синонімів української мови
7. виплеканий — Ви́плеканий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)