вирізняти

ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док.: ви́ділити, ви́різнити, увира́знити, ви́пнути, виокре́мити, відтіни́ти. — Сам я іноді дивуюся, за що мене панич так виділяє з-поміж інших прикажчиків, — вів далі Гаркуша (О. Гончар); Перед істориком завжди стоїть завдання виділити найважливіше, найхарактерніше, типове (з журналу); Регіна сама досить очевидно вирізняла його з-поміж інших мужчин (І. Франко); Вибір героя став для Франка одним із способів увиразнити, підсилити звучання ідеї, надати їй більшої ваги і впливовості (з журналу); Випинаючи своє "я", Горбенко охоче брав на себе обов'язок скрізь і всюди репрезентувати нашу дослідну станцію (Я. Гримайло); В літературній критиці ніяк не виробиться єдина думка — треба чи не треба виокремлювати загін письменників, що пишуть для дітей (з журналу); Назустріч їй ішов Віктор.. у новій синій сорочці, що гарно відтіняла його смагляве обличчя (С. Журахович). — Пор. 2. наголо́шувати.

Значення в інших словниках

1. вирізняти — вирізня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вирізняти — Виокремлювати, виділяти; (з багатьох) розрізняти, пізнавати.  Словник синонімів Караванського
3. вирізняти — -яю, -яєш, недок., вирізнити, -ню, -ниш, док., перех. Виокремлювати кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. || Розрізняти, помічати за якими-небудь ознаками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вирізняти — ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Леся Українка); Сміливе...  Словник української мови у 20 томах
5. вирізняти — ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., перех. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. вирізняти — Вирізняти, -няю, -єш сов. в. вирізнити, -ню, -ниш, гл. Отличать, отличить отъ другихъ.  Словник української мови Грінченка