вирізняти

вирізня́ти

-яю, -яєш, недок., вирізнити, -ню, -ниш, док., перех.

Виокремлювати кого-, що-небудь, робити помітним серед інших.

|| Розрізняти, помічати за якими-небудь ознаками.

Значення в інших словниках

1. вирізняти — вирізня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вирізняти — Виокремлювати, виділяти; (з багатьох) розрізняти, пізнавати.  Словник синонімів Караванського
3. вирізняти — ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Леся Українка); Сміливе...  Словник української мови у 20 томах
4. вирізняти — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
5. вирізняти — ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., перех. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. вирізняти — Вирізняти, -няю, -єш сов. в. вирізнити, -ню, -ниш, гл. Отличать, отличить отъ другихъ.  Словник української мови Грінченка