вирізняти

ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., перех. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших.

Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Л. Укр., І, 1951, 163);

Сміливе, творче використання українського народно-пісенного елементу.. вирізняє оперу К. Данькевича "Богдан Хмельницький" (Мист., 2, 1955, 24);

// Розрізняти, помічати за якими-небудь ознаками.

Стрільба, чимраз виразніша, долітала звідусіль. З-посеред неї натреноване Хомине вухо вирізняло знайоме чахкання батальйонних мінометів (Гончар, І, 1954, 327);

Щождо горян, то Іван завжди міг вирізнити їх з-поміж інших людей (Кол., Терен., 1959, 92).

Значення в інших словниках

1. вирізняти — вирізня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вирізняти — Виокремлювати, виділяти; (з багатьох) розрізняти, пізнавати.  Словник синонімів Караванського
3. вирізняти — -яю, -яєш, недок., вирізнити, -ню, -ниш, док., перех. Виокремлювати кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. || Розрізняти, помічати за якими-небудь ознаками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вирізняти — ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., кого, що. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Леся Українка); Сміливе...  Словник української мови у 20 томах
5. вирізняти — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
6. вирізняти — Вирізняти, -няю, -єш сов. в. вирізнити, -ню, -ниш, гл. Отличать, отличить отъ другихъ.  Словник української мови Грінченка