гноблений

ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є. Сверстюк); Кров гнобленого класу закипіла в його жилах (Ю. Яновський); Неначе з усього світу зійшлися такі ж, як і він сам, гнані й безправні (О. Гончар); Прибитому й пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Н. Кобринська). — Пор. 1. підневі́льний.

Значення в інших словниках

1. гноблений — гно́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гноблений — Пригнічуваний, пригноблюваний, експлуатований, визискуваний, ГНАНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. гноблений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гнобити 1). || у знач. прикм. || у знач. ім. гноблений, -ного, ч. Той, кого пригноблюють.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гноблений — ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до гноби́ти 1. Осіннє ярке сонце освічувало криваве поле змагань гордих панів з гнобленим українським народом (А. Чайковський); – Товариші! Наш народ темний, віками гноблений (Остап Вишня); // у знач. ім. гно́блений, ного...  Словник української мови у 20 томах
5. гноблений — ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гноби́ти 1. Раніше гноблені і відсталі нації назавжди покінчили з віковою економічною і культурною відсталістю, піднялись до рівня передових, соціалістичних націй (Ком. Укр., 1, 1962, 33); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах