гноблений
гно́блений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до гнобити 1).
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. гноблений, -ного, ч. Той, кого пригноблюють.
Великий тлумачний словник сучасної української мовигно́блений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до гнобити 1).
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. гноблений, -ного, ч. Той, кого пригноблюють.
Великий тлумачний словник сучасної української мови