гноблений —
гно́блений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
гноблений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гнобити 1). || у знач. прикм. || у знач. ім. гноблений, -ного, ч. Той, кого пригноблюють.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гноблений —
ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до гноби́ти 1. Осіннє ярке сонце освічувало криваве поле змагань гордих панів з гнобленим українським народом (А. Чайковський); – Товариші! Наш народ темний, віками гноблений (Остап Вишня); // у знач. ім. гно́блений, ного...
Словник української мови у 20 томах
гноблений —
ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є.
Словник синонімів української мови
гноблений —
ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гноби́ти 1. Раніше гноблені і відсталі нації назавжди покінчили з віковою економічною і культурною відсталістю, піднялись до рівня передових, соціалістичних націй (Ком. Укр., 1, 1962, 33); // У знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах