гноблений

ГНО́БЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до гноби́ти 1.

Осіннє ярке сонце освічувало криваве поле змагань гордих панів з гнобленим українським народом (А. Чайковський);

– Товариші! Наш народ темний, віками гноблений (Остап Вишня);

// у знач. ім. гно́блений, ного, ч. Той, кого пригноблюють.

Як це не дивно і протиприродно – жменька гнобителів їде на спинах гноблених, і ця дивовижна мандрівка триває тисячоліття (Ірина Вільде);

У суспільстві, різко поділеному на стани, класи, гнобителів і гноблених, Т. Шевченко відстоював повну рівність людей (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. гноблений — гно́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гноблений — Пригнічуваний, пригноблюваний, експлуатований, визискуваний, ГНАНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. гноблений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гнобити 1). || у знач. прикм. || у знач. ім. гноблений, -ного, ч. Той, кого пригноблюють.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гноблений — ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є.  Словник синонімів української мови
5. гноблений — ГНО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гноби́ти 1. Раніше гноблені і відсталі нації назавжди покінчили з віковою економічною і культурною відсталістю, піднялись до рівня передових, соціалістичних націй (Ком. Укр., 1, 1962, 33); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах