головач
ГОЛОВА́НЬ розм. (людина або тварина з дуже великою головою), ГОЛОВА́Ч розм., ГОЛОВКО́ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм. В камеру заглянув одноокий головань (Ю. Збанацький); Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок); — Та єхида-лисиця, ти кажеш, та буде тебе до смерті годувати, а той головко скоріше з хати вижене (Панас Мирний).
ГОЛОВА́Ч (жук родини пластинчатовусих), КРА́ВЧИК. Кравчик, або головач.. Жук чорний, переднєспинка з витягнутими вперед передніми кутами (з журналу).
Словник синонімів української мови