головач
Головач, -ча
м.
1) = головань 1. МВ. ІІ. 13.
2) Рыба: Salmo hucho (самецъ). Шух. І. 24.
3) Рыба: cottus, бычекъ, головачъ. Вх. Лем. 404. Вх. Пч. II. 19.
4) Головастикъ. Вх. Пч. II. 17.
5) Верхъ шляпы клебанки. Вх. Зн. 25.
6) см. обіручний столець. Вх. Лем. 441.
Словник української мови Грінченка