жебрачити

ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИ рідше, ЖЕБРАКУВА́ТИ розм., ПРОСИ́ТИ розм., МИ́РКАТИ заст. Обв'язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д. Ткач); Я пішов сирітською дорогою — жебрати (М. Ю. Тарновський); Я шостий десяток старцюю; сорок літ, як світ Божий перед моїми грішними очима закрився (Д. Мордовець); — А ваша жінка з дітьми матиме з чого жити, поки ви сидітимете? Чи буде змушена жебрувати (переклад С. Масляка); Малий Василь.. перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Г. Коцюба); Се не жебрак. От він, як бачив, не просить ні в кого (Г. Хоткевич); Жінка з діточками пішла попідвіконню миркати (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. жебрачити — жебра́чити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. жебрачити — (випрошувати собі на прожиття, старцювати – перев. заст.) просити милостині (милостиню); просити Христа ради; піти (ходити) на жебри (по жебрах, у жебри); ходити (піти) по миру; піти в старці (старцем, старцями) [по світу (в світи)]...  Словник фразеологічних синонімів
3. жебрачити — див. ЖЕБРАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. жебрачити — -чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Просити милостиню; жебрати, жебрувати; старцювати. 2》 перех. і неперех. Випрошувати щось у кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жебрачити — див. жебракувати  Словник синонімів Вусика
6. жебрачити — ЖЕБРА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. неперех. Просити милостиню; жебрати, жебрувати; старцювати. — А потім продали нашу саклю. Довелося й жебрачити (Тулуб, Людолови, II, 1957, 348); Вона була подібна до тих дітлахів...  Словник української мови в 11 томах