зненавиджений
НЕНА́ВИСНИЙ (який викликає до себе ненависть), ЗНЕНА́ВИСНИЙ рідше, ЗНЕНА́ВИДЖЕНИЙ, НАВІСНИ́Й підсил., ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм. Ненависний мені всякий гніт (А. Турчинська); Заплющився (чернець) на порозі, щоб не бачити зненависного обличчя Козака Мамая (О. Ільченко); Раптом Інна, та сама зненавиджена Інна, стала наймилішою дівчиною (В. Речмедін); Рветься серце назад, у село, бридка та навісна стає мені сторона чужа... (М. Коцюбинський); З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (О. Стороженко). — Пор. 1. неми́лий, 1. неприє́мний, 1. прокля́тий.
Словник синонімів української мови