зненавидіти

НЕНА́ВИДІТИ кого, що (відчувати ненависть до кого-, чого-небудь); НЕ ВИНО́СИТИ, НЕ ЗНО́СИТИ, НЕ ПЕРЕНО́СИТИ, НЕ ТЕРПІ́ТИ (кого, чого — дуже не любити когось, чогось). — Док.: знена́видіти. Через те, що ця громада все йшла при виборах проти польського кандидата, ненавиділи її всі уряди (Лесь Мартович); Арсенова душа не виносила брехні і фальші (Л. Дмитерко); Дідусь не зносить Антося. Інакше як горбоносим чортом не називає (Д. Бедзик); Графиня не переносить ладану, і тому піп поклав у кадильницю якоїсь пахучої смоли (О. Донченко); — В моїм ділі, — додав він трохи згодом, — я не терплю якоїсь іншої ініціативи, крім моєї власної (Ю. Смолич). — Пор. недолю́блювати.

Значення в інших словниках

1. зненавидіти — знена́видіти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зненавидіти — [знеинавиед'ітие] -виеджу, -диеш; нак. -виед', -виед'теи  Орфоепічний словник української мови
3. зненавидіти — і рідко ізненавидіти, -джу, -диш, док., перех. Відчути зненависть, перейнятися почуттям зненависті до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зненавидіти — ЗНЕНА́ВИДІТИ див. знена́виджувати.  Словник української мови у 20 томах
5. зненавидіти — Знена́видіти, -виджу, -видиш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зненавидіти — ЗНЕНА́ВИДІТИ і рідко ІЗНЕНА́ВИДІТИ, джу, диш, док., перех. Відчути зненависть, перейнятися почуттям зненависті до кого-, чого-небудь. Сама генеральша знала Махамеда.  Словник української мови в 11 томах
7. зненавидіти — Зненавидіти, -джу, -диш гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. І. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236.  Словник української мови Грінченка