ковнір

КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В. Собко); Патрульний час від часу вихоплює з кишені хусточку і дбайливо витирає шию. Він боїться забруднити ковнір гімнастерки (О. Десняк); Побачивши дідуся, хлопець скочив, як опарений, хотів утікати, але старий ухопив його за обшивку (О. Маковей); Бувало в неділю як одягне (Лукин) білу з широкою прошивкою сорочку.., то всі дівчата на нього ззираються (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. ковнір — Ко́внір: — комір [21;33]  Словник з творів Івана Франка
2. ковнір — ко́внір іменник чоловічого роду комір рідко  Орфографічний словник української мови
3. ковнір — КО́ВНІР, а, ч., розм. Те саме, що ко́мір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити (П. Куліш); З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і високих ковнірах (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. ковнір — Ко́внір, -ра; звичайно ко́мір, -ра  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ковнір — КО́ВНІР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що ко́мір. З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і високих ковнірах (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. ковнір — Глибокий перехват, западина у нижній частині бані над дерев'яним зрубом.  Архітектура і монументальне мистецтво