кульгати

КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Другого дня повернувся нарешті Джантемир.. Він ще трохи кульгав, але ходив уже без милиць і навіть без ціпка (З. Тулуб); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці (Т. Шевченко); Напилась я в криниці води та насилу рачки вилізла з рову. Іду я по різі та шкутильгаю (І. Нечуй-Левицький); Коли це незабаром і стара шкандиляє (Панас Мирний); Вона мала звихнену ногу і ходячи куляла (О. Кобилянська); Криваючи, він випряг коні, повів до воза (В. Стефаник); Ось надійшов штильгукаючи старий Петро (І. Франко); — Катря? Їх же дві — молодша на ліву ногу накульгує, а старша на праву (Є. Гуцало); Агроном підвівся і теж пішов у ті двері, що й дівчата, злегка улягаючи на ліву ногу (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. кульгати — (іти шкутильгаючи) шкандибати, шкутильгати, кривуляти, (дрібно) дибати, (насилу) тягтися, волоктися, діал. кривати// налягати на ногу.  Словник синонімів Полюги
2. кульгати — кульга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. кульгати — Шкандибати, шкутильгати, кривати, КРИВУЛЯТИ, припадати на ногу; (повільно йти) клигати; П. хибувати, відставати, с. кульгати на обидві ноги.  Словник синонімів Караванського
4. кульгати — див. іти; ходити  Словник синонімів Вусика
5. кульгати — -аю, -аєш, недок. 1》 Шкандибати, маючи укорочену або хвору ногу. 2》 Ледве йти; шкандибати. 3》 перен., розм. Бути в незадовільному стані, мати недоліки. Кульгати на обидві ноги — мати багато недоліків (про справу, роботу і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кульгати — КУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Нерівно ходити через укорочену, ушкоджену або хвору ногу. Біла візникова кобила помітно кульгала (М.  Словник української мови у 20 томах
7. кульгати — Кульга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кульгати — КУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Шкандибати, маючи укорочену або хвору ногу. Ходжу я без апарата добре, однак все з палкою, інакше кульгаю дуже (Л. Укр., V, 1956, 282); Біла візникова кобила помітно кульгала (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. кульгати — Кульга́ти, -га́ю, -єш гл. Хромать. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 89. Одже дарма, що наука на катедрах культы або спала. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка