легковірний

ДОВІ́РЛИВИЙ (який легко довіряє, схильний довіряти), ЛЕГКОВІ́РНИЙ, ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) заст. Довірливі дівчата стали, не сміють хлопця вивірить — щиро він кохає чи прихитрюється (К. Гордієнко); Сташка не раз дивувалась, які ті хлопці неглибокі в своєму самолюбстві, які до смішного легковірні (Ірина Вільде); Необачна, ймовірна, вона заплуталася, як та муха, у павутинні лукавих порад (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. легковірний — легкові́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. легковірний — див. ДОВІРЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. легковірний — -а, -е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. легковірний — ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. [Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (І. Франко); Добрий хлопчисько, тільки легковірний (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. легковірний — ЛЕГКОВІ́РНИЙ, а, е. Який легко вірить будь-чому; дуже довірливий. [Орися:] Вони вас одурять, ошукають, у біду вженуть! Ви неписьменні, легковірні, а се старі кримінальники! (Фр.  Словник української мови в 11 томах